Виростити генія чи звичайну дитину?
Багато хто з батьків вважає, що займатися раннім розвитком дитини – справа клопітка і не варта таких зусиль і витраченого часу. Сьогодні я хочу розвіяти деякі міфи, аби ще раз наголосити на тому, що ранній розвиток – це не раннє навчання, це не години за абеткою і не таблиця множення у 2 роки. Це час проведений поряд з дитиною, це хвилини пізнання і знайомства з оточуючим світом. Це тепла атмосфера, увага і батьківська любов.
Нещодавно я стала свідком такої розмови. Одна матуся розповідала іншій, що зайняття раннім розвитком абсолютно безрезультатні. Як доказ своєї теорії, вона навела такий приклад, цитата:
“З Марічкою мама цілими днями займається, а з Віталіком ніхто не займається і дві дитини абсолютно однакові, нічим перша не відрізняється від другої! Так навіщо мучать дитину, якщо підуть у школу і їх там навчать? Кому потрібні ці генії?”
Скільки думок промайнуло у мене в голові, і стільки хотілось сказати, і стільки розповісти… Тому зараз хотіла би з’ясувати деякі принципові моменти для мене і для будь-якої людини, яка має дитину і дбає про її майбутнє.
По-перше, заняття раннім розвитком не передбачають і жодним чином не ставлять за мету виростити чи виховати чи то генія, чи будь кого іншого із надзвичайними здібностями. Хоча мені і не подобається сам термін ”діти-генії”, але він настільки став популяризований останнім часом, що і я дозволю собі оперувати ним. Ми маємо усвідомити, що всі діти народжуються з геніальними можливостями, і всі діти в особливості до 3 років (пам’ятаємо теорію активізації міжпівкульного простору і роботи відразу двох півкуль) можуть показувати нереально вражаючи результати. Завданням перед батьками постає лише підтримувати зацікавленість дитини, розвивати її здібності, активізувати і всіляко стимулювати роботу правої півкулі, яка, як відомо, відповідає за обробку так званої невербальної інформації, тобто за обробку інформації, яка виражається в образах і символах, а не словах. Права півкуля є відповідальною за уяву, з її допомогою людина здатна фантазувати, мріяти, а також складати, вчити вірші і прозу, тут сконцентровані здібності людини до ініціативи і мистецтва (музика, малювання та ін.). Права півкуля відповідає за паралельну обробку інформації, тобто подібно до комп'ютера дозволяє людині одночасно аналізувати кілька різних потоків інформації, приймати рішення і вирішувати завдання, розглядаючи проблему одночасно в цілому і з різних сторін.
Ось на що орієнтована одна із функцій раннього розвитку – активізувати ці здібності, які у майбутньому допоможуть людині приймати нестандартні рішення, бачити проблему під іншим кутом, а, отже, і знаходити шляхи її вирішення скоріше, розвивати пам’ять і увагу, вміти концентруватися на головному, творчо підходити до життя і виходити за стандарти, якими нас “годують” з першого класу школи, бути необмежено мислячою людино. Хіба це погано? Хіба не всі ми хочемо цього для наших діточок?
По-друге, ранній розвиток – це не моментальний результат, який слід очікувати після кожного заняття. Це накопичення знань і вмінь протягом усього життя. Це інформація, яку отримує дитина не просто як енциклопедичні дані, це світ, побудований для неї, в якому вона вчиться фантазувати, мріяти, грати, аналізувати, будувати логічні зв’язки і, найголовніше, - самостійно цікавитися світом навколо, ставити безліч “чому?” і знаходити відповіді.
По-третє, ранній розвиток – це не суворе дотримання розкладу занять і пригнічення особистості. Це стимуляція захоплення дитини і підтримка жвавого інтересу до будь чого, чим хоче займатися малюк. Достатньо у формі гри провести з дитиною тематичне заняття, яке займе 10-20 хвилин на день. Це не багато, щоб втомитися, і досить, щоб заінтригувати до наступного заняття. Діти хочуть пізнавати і дізнаватись нове, коли вони вмотивовані!
Тому, хотілось би сказати, що зовні діти, з якими займаються, ніяк не можуть відрізнятися від тих, кому не приділяють час. Але внутрішньо їх різниця колосальна, увага, пам’ять, концентрація, нестандартне мислення, розвинуте мовлення, творчі здібності різняться у рази. Це не перевіриш, гуляючи на дитячому майданчику, але це зрозумієш, коли дитина почне показувати перші результати навіть ще у дошкільному віці!
У своїй методиці ми, автори Divasik box, багато часу приділяємо розвитку саме правої півкулі дітей, адже є послідовниками теорії розвитку Макото Шичиди (про нього ви можете прочитати у статтях блога). Ми підготували для вас 2 класичні гри, розроблені цим японським автором.
Перша – це сітка пам’яті. За посиланням ви можете завантажити шаблони, розрізати їх на картки. Упродовж 10 секунд дитині покажіть табло з картками із зображенням. Потім зображення приберіть і дайте дитині порожнє поле, яке вона має заповнити і відтворити послідовність розташування зображень. Починайте з 3-4 карток, згодом збільшуйте кількість.
Друга – фотомеморі. Також за посиланням ви знайдете шаблони із схожими картками, які слід розрізати. Покажіть дитині одну картку на 1-2 секунди, а потім покладіть перед малюком 2 схожі картки. Завдання: знайти ту картку, яку показували дитині.
Бажаю вам цікавих і захопливих занять, адже ранній розвиток з нами – це просто!
